Юрій Винничук

Нововведення 8 клас.

Юрій Винничук


Ю́рій Па́влович Винничу́к (нар. 18 березня 1952Станіславів) — український журналістписьменник,редактор.

Освіту здобув у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), філологічний факультет (1969–1973 роки), учитель української мови і літератури.
У 1974 переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем.
19871991 — режисер Львівського естрадного театру «Не журись!». Був автором сценаріїв для вистав «Не журись!» та пісенних текстів. У 1990 покинув театр і разом зі Стефком Оробцем створив «Кабарет Юрця і Стефця».
19911994 — редактор відділу містики та сенсацій газети «Post-Поступ».
19951998 — головний редактор газети «Гульвіса»Львів.
19981999 — редактор відділу газети «Поступ».
З 2006 р. — головний редактор газети «Post-Поступ» (відновленої).

Творчість


Автор збірки поезій «Відображення» (1990).
Збірки прози «Спалах» (1990), «Вікна застиглого часу» (2001), «Місце для Дракона» (2002), вибраного в англійському перекладі «The windows of time frozen» (2000), повістей: «Ласкаво просимо в Щуроград» (1992), «Діви ночі» (1992, 1995, 2003), «Житіє гаремноє» (1996), романів «Мальва Ланда» (2000) і «Танґо смерті» (2012), краєзнавчих книг: «Легенди Львова» (6 видань, 1999—2003), «Кнайпи Львова» (2000, 2001), «Таємниці львівської кави» (2001), міфологічної енциклопедії «Книга бестій» (2003).
Упорядник антологій української фантастики XIX століття «Огнений змій» (1989), української літературної казки XIX століття «Срібна книга казок» (1993), серії книг «Юрій Винничук презентує» (з 2002, 8 книжок), «Казкова скарбниця» (з 2002; 3 книжки), «Весняні ігри в осінніх садах» (2005), «Зачароване місце» (2006). У липні 2011 року видавництво Мистецької агенції «Наш Формат» випустило аудіоверсію «Весняні ігри в осінніх садах» (озвучка — Олексій Богданович, народний артист України, продюсування — Сергій Куцан, звукорежисура — Володимир Муляр), «Ги-ги-и» (2007), «Груші в тісті» (2010).
Автор трагікомедії на одну дію «Останній Бункер»[1][2].
Твори перекладалися в АнгліїАргентиніБілорусіКанадіНімеччиніПольщіСербіїСШАФранціїХорватіїЧехії. За казками знято мультфільми «Історія одного Поросятка» та «Як метелик вивчав життя». Віктор Паюк переклав мовою есперанто оповідання «Вишиваний світ» (La Espero (Швеція), 10, 2005) та «Острів Зиз» (La Kancerkliniko (Франція), 119, 2006).
Автор перекладів з англійської, валлійської, слов'янських мов. Переклав з чеської мови твори Богуміла Грабала: «Вар'яти» (Вибрана проза)[3], «Я обслуговував англійського короля»[4].
Відомий також літературною містифікацією під іменем уявного середньовічного ірландського поета Ріанґабара.
У січні 2012 року ім'я Юрія Винничука набуло розголосу в зв'язку з публікацією численними інтернет-ресурсами його вірша «Убий піда…са»[5] та заявою комуніста Леоніда Грача до прокуратури, в якій стверджується, що згаданий твір має порнографічний характер та закликає до повалення існуючого ладу[6].
У 2015 році вийшов роман Аптекар[7]. Роман отримав чимало схвальних відгуків, став фіналістом конкурсу Книга року Бі-Бі-Сі проте поступився збірці оповідань Василя Махна[8].

Нагороди

За щотижневу сторінку Юзя Обсерватора в газеті «Post-Поступ» отримав титул «Галицький лицар» (1999).
Став першим лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за роман «Весняні ігри в осінніх садах» (2005).

Юрій Винничук у Вінниці, жовтень 2012
Отримав відзнаку «Золотий письменник України» (2012[9].
У грудні 2012 року роман Винничука «Танґо смерті» був відзначений премією Книга року Бі-Бі-Сі [10].
Визнаний Послом галицької кухні за визначний внесок у популяризацію галицької кулінарії, нагороджений відповідною відзнакою Клубу галицької кухні (2013) [11].

За казками знято два мультфільми. Автор дитячої книжки "Історія поросятка" (2005).

В «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ»:

На сайті "1576. Бібліотека українського світу"  доступні твори:
Груші в тісті
Грифон
Беатріче: сутінки, холод
Ги-ги-и
Кіт Абель
Королевич-машкара
Ласкаво просимо в Шуроград
Літопис від равлика
Місце для дракона
Нічліг: 1583
Приблуда
Вікна застиглого часу
Спалах
Легенди Львова
Вишиваний світ
Діви ночі
Весняні ігри в осінніх садах
Інтертекстуальність й ультрасексуальність. Синектура Юрія Винничука
Юрій Винничук — батько «чорного» гумору в українській літературі










 Додаткові джерела

1. Винничук Юрій [Електронний ресурс] / сайт "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га". - Режим доступу: http://ababahalamaha.com.ua/uk/%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9
2. Винничук Юрій  [Електронний ресурс] / сайт "1576. Бібліотека українського світу". - Режим доступу: http://1576.ua/people/3646
3. Біографія Юрія Винничука  [Електронний ресурс] / сайт "1576. Бібліотека українського світу". - Режим доступу: http://1576.ua/books/6833
4. Юрій Винничук. Місце для дракона [Електронний ресурс]  / сайт RuLit. - Режим доступу: http://www.rulit.me/books/misce-dlya-drakona-read-322674-1.html
5. Дацюк Г.А. Юрій Винничук. "Місце для дракона". Парадокс: дракон Грицько - поет і християнин / Урок [Електронний ресурс] | освітній портал" UROK-UA.com . - Режим доступу: http://urok-ua.com/urok-ukrajinskoji-literatury-8-klas-tema-yurij-vynnychuk-urok-2/

Немає коментарів:

Дописати коментар